Успіхи і поневіряння.
Дмитро Боднарюк народився 11 лютого 1911 року в селянській родині. Батько і мати,яких звали Степан і Марина, жили і працювали в Недобоївцях, обробляючи землю. Через скруту в сім'ї, відразу після народження Дмитра, батько Степан їде в Канаду на заробітки, там він відкрив бізнес, невдовзі розширює його і починає добре заробляти.
Мати - Марина - виховувала Дмитра, а також брата Григорія сама. Дмитро допомагав матері по господарству і завжди був біля неї. У 1932 році він женився і створив свою сім’ю.
Боднарюка, призначила його на посаду голови сільської ради У цей час у його батька в Канаді почалися проблеми з бізнесом. Завод, який він збудував, згорів до тла. Достеменно ніхто не знає причину загорання, але, можливо, що це був підпал. У 1939 році Степан повертається додому із тяжкою недугою - задухою, яку він «отримав» від переживань. Для своїх дітей і онуків Степан привіз багато добра з Канади, чим дуже допоміг Дмитру і його молодій дружині. Проживши ще близько двох років, через важку хворобу він помирає.
Після одруження, у 1933 році з'являється на світ син-первісток Дмитра, якого назвали Іваном. В цей час Дмитро закінчує 7 класів румунської школи, що на той час було дуже престижно, важливо, і вкрай рідко.У 1938 році - з'являється друга дитина в сім'ї Боднарюків - Василина
28 червня 1940 року в село Недобоївці прийшла радянська влада, яка протрималася до 22 червня 1941 року. Більшовицька влада, знаючи про авторитет Дмитра в Недобоївцях.
Але 22 червня 1941 року почалася Велика Вітчизняна війна. І румунські війська знову окупували ці території. Солдати заарештували Дмитра, тиждень водили його по селі, питаючи думки людей про нього, шукаючи компромат, щоб розстріляти. Але ніхто не сказав ні єдиного поганого слова про нього.
Ганна - дружина Дмитра - дізнавшись про арешт чоловіка, бере на руки доньку і малого сина та йде до сільської ради дізнатися, що сталося. По дорозі надлетів літак і скидав бомби над селом, і напевно зачепив будинок сільради. Прийшовши на місце, Ганна побачила тільки руїни цієї будівлі, тому повернулася в розпачі додому.
Через деякий час румунський вантажний автомобіль з 15-ма румунськими солдатами і 2-ма офіцерами привезли Дмитра додому і почали допитувати у його ж власному будинку. Також допитували і знущалися над євреями села в будинку Боднарюків.
Після цього, Дмитра забрали в румунську армію, це був серпень 1941 року. У 1943 році, в ході докорінного перелому у війні, його відпустили додому.
У 1944 році в Недобоївцях був створений колгосп імені Надії Крупської, Дмитра було призначено головою колгоспу, де він пропрацював до 1945 року, в цьому ж році у сім’ї народилася друга донька Надія. Потім його перевели в село Санківці, де він працював секретарем сільради.
Наступили голодні 1946 - 1947 роки. Але через те, що мій прадід був активістом і впливовою людиною, його сім’ї кожного місяця видавали по 16 кілограмів пшениці, що рятувало їх від голоду, а також дружина - Ганна, їхала у Станіславську область, продаючи скорци, різні речі і отримувала продукти харчування, тому сім'я Боднарюків, не знала голоду.
Працюючи секретарем сільської ради в Санківцях, Дмитру запропонували вступити в партію, або ж його звільнять з роботи. Будучи чесною, порядною людиною, він відмовився, тому через це у 1949 році його звільнили, але головне те, що перемогла чесність, порядність. Дмитро працював заготівельником худоби до 1951 року.
На початку 1951 року Дмитра призначають рахівником Недобоївської сільської ради. Не пропрацювавши й року на цій посаді, його призначають секретарем, він виконував цю роботу до березня 1955 року. На той час у селі було мало грамотних людей, хто міг би керувати селом, а у Дмитра такі задатки були. Його обрали головою сільської ради.
9 березня 1955 року відбулася перша сесія четвертого скликання Недобоївської сільської ради Хотинського району Чернівецької області, де депутатом Рашківським Тимофієм Івановичем було внесено пропозицію обрати головою сільської ради Боднарюка Дмитра Степановича. Дана пропозиція була підтримана депутатами (копія протоколу №1 додається, додаток № 2).
Дмитро Степанович виконував обов’язки голови сільської ради з 1955 по 1957 роки. Це були важкі роки, тому що потрібно було виконувати всі вказівки вищестоящих органів влади. Часто доводились нездійсненні плани, давались накази, які суперечили моральним цінностям та свободі людей.
Так, читаючи протокол №1 засідання виконавчого комітету Недобоївської сільської ради депутатів трудящих Хотинського району Чернівецької області УРСР від 8 лютого 1957 року, знайомлюся з питанням порядку денного «Про хід виконання плану оргнабору та переселення в першому кварталі 1957 року». Мова йшла про те, що необхідно було направити на роботу в шахти Донбасу вісім сімей з нашого села. Але, як констатували факти члени виконкому, план не було виконано, тому що люди не хотіли нікуди їхати, хоч в рішенні вказано на недостатню роз’яснювальну роботу серед жителів села (копія протоколу №1 додається, додаток №3).
Голова сільради не хотів іти проти волі своїх односельчан, а навпаки допомагав їм уникнути переселення.
Партійні та державні органи не підтримували таку політику голови сільради і в кінці 1957 року Дмитро був знятий з посади. Він знову стає рахівником, пропрацювавши на цій посаді з червня 1958 по грудень 1965 року. У 1965 році він залишив роботу у сільській раді і працював у сільському споживчому товаристві до 1971 року.
Після виходу на пенсію він не полишав громадської роботи. Завжди цікавився життям села, подавав цінні пропозиції. Запам’ятався жителям нашого села, як добрий, щирий, чесний, правдивий, грамотний односельчанин, який прагнув добра, злагоди, благополуччя всім людям.
Помер Дмитро Степанович 2 серпня 1987 року