Недобоївська територіальна громада
Дністровського району, Чернівецької області
Логотип Diia
gov.ua місцеве самоврядування України
  Пошук

Загальна інформація

             

Ґендерна нерівність[1] (англ. Gender inequality) — це ситуація, коли жінки й чоловіки не є фактично рівними за правами, можливостями й уявленнями про них в унаслідок сексизму. Донині жінки гірше за чоловіків представлені в багатьох областях, включаючи безпеку, освіту, можливості на ринку праці, політику, платню за рівноцінну роботу (ґендерний розрив в оплаті), а також потерпають від ґендерного насильства (насильство проти жінок).

Ґендерна нерівність випливає з відмінностей у ґендерних ролях і спричинена існуванням ґендерних стереотипів. Системи ґендерів (становища в різних суспільствах чоловіків, жінок і людей інших ґендерів) часто є дихотомічними й ієрархізованими. Ґендерна нерівність виростає з соціальних розрізнень, як емпірично обґрунтованих, так і сконструйованих соціально.

Дискримінація (відмінне ставлення чи поводження, упередженість, утиск, насильство) людей через їхню стать або ґендер називається сексизмом і є інструментом створення й підтримання ґендерної нерівности. Ґендерна нерівність включає основні прояви сексизму.

Боротися з ґендерною нерівністю першим почав феміністичний рух, наразі на нього спрямовуються значні міжнародні зусилля й ґендерні політики держав і об'єднань. Метою їхніх зусиль є досягнення ґендерної рівности.

Зміст

Ґендерне насильство

Ґендерне (ґендероване) насильство чи насильство, пов'язане зі статтю (gender-based violence), в українському законодавстві «насильство за ознакою статі» — це насильство, яке вчиняється над людиною (зазвичай жінкою) тільки через те, що вона належить до певної статі, або ж таке, від якого люди однієї статі (зазвичай жінки) страждають непропорційно більше, ніж люди іншої статі.

Насильство проти жінок

Ґендероване насильство включає домашнє насильствосексуальне насильство (зокрема, на робочому місці)

Домашнє насильство

Основною демографічною групою, що потерпає від домашнього насильства, є жінки, тоді як кривдниками є переважно чоловіки.

Сексуальне насильство

Насильство й сексуальні домагання на роботі

Показники сексуальних домагань у різних країнах ЄС варіюють від 4 % до 15 %. Це залежить від ставлення до питання в країнах і від того, чи є домагання предметом публічного обговорення. У деяких країнах, безсумнівно, не вистачає досліджень цих питань через табу сексуальности, поширеність звинувачення жертви й мітів про зґвалтування. За даними УНЗ ООН, на базі опитувань у більш ніж у 50 країнах, сексуальні напади оприлюднюються лише в 11 % випадків [1].

Ґендерне сексуальне насильство в Україні

Згідно з дослідженням західноукраїнського правозахисного центру «Жіночі перспективи» (2005) серед львів'ян(ок) і населення области, більше 14% опитуваних стикаються на роботі з небажаними формами статевої уваги з боку керівників. 96% з них — жінки (лише 4% опитаних, що підтвердили наявність домагань керівництв на роботі, були чоловіками)[

У 2008 році «Ла Страда-Україна» разом із Київським міжнародним інститутом соціології провели опитування, за результатами якого:[2]

«
  • 96 % громадян України погоджуються з фактом існування сексуальних домагань.
  • 43 % українців вважають проблему сексуальних домагань актуальною для України.
  • 32 % українських жінок стикалися із ситуаціями, коли в чоловіків були переваги при прийомі на роботу, розмірі винагороди, кар'єрних перспективах тощо.
  • 62 % жінок і 38 % чоловіків вважають, що «сексуальні домагання — це можливість "просунутися" по кар'єрних сходах.»
«

Нерівності на ринку праці[ред. | ред. код]

Неврегульований гендерний розрив в оплаті праці серед країн ОЕСР

Тижневий заробіток жінок як відсоток від чоловічого (середньорічні показники, 1979—2005)

Ґендерна дискримінація на ринку праці

Ґендерна дискримінація на робочому місці залишається значущою. Найбільш масштабно це спостерігається в структурі зайнятости:

  • вертикальна дискримінація (ґендерна сегрегація): жінки не отримують однакову з чоловіками роботу у високооплачуваних в престижних сферах (чоловіки домінують у владі, політиці, бізнесі, промисловості й мистецтві, жінки переважають у сфері обслуговування й соціальній),
  • горизонтальна сегрегація: у межах однієї професії чоловіки займають більше управлінських і вищих позицій, тоді як жінки стикаються зі скляною стелею при побудові кар'єри.

Оплата праці жінок і чоловіків

Ґендерна нерівність спостерігається також при розгляді рівня заробітної плати в межах однієї професійної групи, і це прямий наслідок відмінностей у сфері зайнятости (ґендерний розрив в оплаті). Жінки також значно менше можуть контролювати свій робочий час. У Врешті, подвійна зайнятість і тепер є основною рисою жіночої праці — жінка, що працює, грає значно активнішу роль у веденні господарства й вихованні дітей.

Організація праці жінок і чоловіків

Відмінності в заробітній платі чоловіків та жінок.

У 1998 році Європейська фундація покращення життєвих умов та умов праці провела дослідження в країнах Євросоюзу й Норвегії. Хто бажає працювати, де, чому — це були найголовніші питання дослідження. Ключові положення:

  1. Дві третини працюючих жінок — одружені або живуть з партнером. Тобто рішення про працевлаштування та кількість робочих годин впливають не тільки на життя однієї людини, але й його чи її партнера.
  2. Разом партнер(к)и витрачають на роботу близько 62 годин. Пари, які мають фінансові труднощі, витрачають значно менше годин (53 години) на працю, ніж пари, які вважають себе заможними.
  3. Наявність дітей відносно незначно впливає на час, який людина витрачає на роботу, однак, в кожній четвертій родині з дітьми, чоловік працює повний робочий день, в той час як жінка працює неповний робочий день.
  4. В 43 % сімей гроші заробляє тільки одна людина — в більшості випадків це чоловік.
  5. 1/3 пар (31 %) віддали б перевагу моделі життя, коли чоловік працює повний робочий день, а жінка неповний, хоча за такою моделлю зараз живуть тільки 20 % пар.
  6. Значна частина пар (16 %) проголошують, що хотіли, б щоб обидва партнери працювали неповний робочий день, хоча реально так живуть тільки 2 % пар.
  7. На відміну від існуючої ситуації, чоловіки та жінки бажають, щоб було більше рівності щодо участі обох у праці, за яку сплачують; більшість чоловіків та жінок вважають, що не тільки чоловіки, але й жінки мають працювати.

Нерівності в освіті

Ґендерна нерівність за країнами

В Україні

Принцип ґендерної рівності закріплений у Конституції України: Стаття 3 закріплює рівність чоловіків та жінок в усіх сферах життя[4]. Окрім даної норми, ґендерної рівності торкаються ст. 21, 24, 51. Частина третя ст. 24 Конституції безпосередньо присвячена подоланню дискримінації стосовно жінок в Україні та наголошує на тому, що рівність прав жінок і чоловіків забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній та культурній діяльності, у здобутті освіти та професійній підготовці, у праці та винагороді за неї і так далі[5]Але відповідно до законодавства лише жінкам надається можливість поєднувати працю з материнством. Законодавчо чоловіки позбавлені такої можливості. Такий підхід є характерною ілюстрацією формального розуміння принципу ґендерної рівності

Окрім цього, Україна ратифікувала Конвенцію про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок 1979 року[6], Конвенцію № 156 про працюючих з сімейними обов'язками, підсумкові документи Всесвітньої конференції з прав людини (Відень, 1993 р.)[7]Конвенцію про ліквідацію насильства щодо жінок[8], Пакти про громадянські та політичні права[9] і про соціальні, економічні та культурні права (1976)[10].

Чинне законодавство де-юре гарантує чоловікам та жінкам України рівні права та можливості, але реально в політичній, культурній, соціальній, економічній сфері, в працевлаштуванні та повсякденному житті існує нерівність[11]. Основними жіночими проблемами в Україні є: домашнє насильство[12]проституція та торгівля жінками[13]наркоманія[14]акушерська агресія[15], дискримінація трансґендерних жінок[16], відсутність послідовної державної політики в цих сферах[11]. Особливої гостроти набула проблема сексуальних домагань, які поширені серед чоловіків на керівничих посадах та жінками, які є їхніми робітницями[17]. Водночас частка зайнятості жінок до аналогічного показника серед чоловіків в Україні поступово зменшується: від майже 82% в 1999 році до 74,5% в 2017 році[18].

На шляху до встановлення ґендерної рівності в українському суспільстві стоять наступні чинники:

Боротьба з ґендерною нерівністю

Феміністичний рух

В ХІХ ст. жінки з усього світу розгорнули масштабний рух за права жінок — фемінізм, наслідки особливо відчутні на міжнародному рівні. Більшість держав світу вперше в історії підтримали захист прав жінок і визнали його своїм «високопріоритетним завданням». Жінкам надано виборчі, майнові, шлюбні права. Масові зґвалтування визнано тактичною зброєю у війні, їхнє переслідування включено до обов'язків спеціальних кримінальних трибуналів.

Однак, незважаючи на багатообіцяючі зміни в міжнародному праві та практиці, жінки з усього світу досі стикаються з повсякденною нерівністю. Крім того, їм часто бракує засобів та знань, необхідних для використання системи прав людини для боротьби зі зловживаннями. Чимало жінок не знають про фемінізм або сприймають його як щось абстрактне, що їх не стосується. Активізм феміністок окреслив права жінок, завдання сучасності — зробити їх більш досяжними.

Існує 3 головні причини привернення уваги до загальнолюдських прав жінок:

  1. Необхідність інформувати жінок про те, що вони мають права людини та повинні їх використовувати,
  2. Необхідність оприлюднювати випадки порушення прав на підставі ґендеру та боротися з ними,
  3. Необхідність сформувати нову практику прав людини, яка повністю вирішуватиме питання загальнолюдських прав жінок.

Міжнародні організації та законодавчі ініціативи

Національні ґендерні політики

Глобальними стратегіями з покращення рівня життя жінок на державному та світовому рівнях є гендерні політики. Серед впроваджуваних підходів:

                                                                             

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь