Вшанування пам‘яті загиблих повстанців 1919 року, які були цинічно розстріляні під час Хотинського повстання
Ніщо на землі не відходить без сліду. Зерно проростає колосом, зернятко – деревом, повстанці залишають по собі пам’ять… Але пам’ять народу свіжа. Ніколи часові не зітерти тих, хто боровся до останнього подиху…
То були страшні, холодні січневі дні 1919 року… Наше село було поневолене Королівством Румунії…
Початок повстання викликав небачений ентузіазм і піднесення у людей. Усі верстви населення без найменших сумнівів підтримували його. Коли румунські війська вийшли з Круглика, то повстанський загін почав стріляти по них. Вони були змушені відступити. Наступного дня почався активний наступ на Долиняни. Село було захоплене. Окупанти безжально палили селянські хати під соломою, кожна друга хата в селі Долиняни та Ставчани була спалена. У повітрі довго стояв копіт, дим, згар, чути плач жінок та дітей, стогін обпаленої худоби, знущалися над мирним населенням, чинили всілякі безчинства. Страшно було дивитися на ту картину. Румуни виганяли всіх чоловіків на сильний мороз, роздягнених, у білих сорочках, босих, без їжі і води .Їм було 15-65 років. Першу групу хлопців (56) закрили у кам’яній стодолі, котра до сьогодні стоїть на подвір’ї, де проживає Банарь Володимир Васильович, а іншу – де було 80 молодиків , у хліву Катеренчука Ф.П. На третій день пролунав наказ:
«Розстріляти! » Падали молоді, юні хлопці, кров заливала подвір’я, 53 жителі села загинули. Так вони прагнули помститися мирному населенню.
53 долинянці… Славних, молодих та дужих не повернулися до рідних домівок, щоб землю зерном засівати, кохати, ростити дітей.
Кожен камінчик стодоли сьогодні мовчки розказує ті страхи із попелу забуття 1919 року. Під старим столітнім горіхом – кам’яний хрест, на цьому місці розстрілювали людей…
У селі , ще роки після січня 1919 року говорили про ті криваві події…
Здобувачі освіти спільно із вчителями гімназії вшанували пам‘ять загиблих односельчан, які були цинічно розстріляні під час Хотинського повстання
Більше фото тут