Недобоївська громада
Чернівецька область, Дністровський район
gov.ua місцеве самоврядування України
  Пошук

Скажемо жорстокому поводженню з дітьми категоричне «Ні!»

Дата: 20.07.2021 15:52
Кількість переглядів: 20

 

Останнім часом все більшої уваги набуває проблема попередження насильства в сім’ї над дітьми, як один із найпоширеніших і найбільш небезпечних проявів жорстокого поводження з дитиною. Жорстоке поводження з дітьми, нехтування їхніми інтересами сприяє заподіянню шкоди фізичному здоров’ю дітей, а також тягне за собою важкі психологічні наслідки. Жорстоке поводження у дитинстві в подальшому формує нездатність створювати повноцінну сім’ю і є поштовхом до вчинення насильства по відношенню до власних дітей. 

Насильство – це загальна проблема, а також одна з найбільш розповсюджених у світі форм порушення прав людини, в тому числі дитини. Понад 3 млн дітей в Україні щороку спостерігають за актами насильства в родині або є їхніми вимушеними учасниками. Найбільше страждають від домашнього насильства діти у віці до 10 років. У сучасних умовах, коли в Україні закладаються правові основи глибоких соціально-економічних перетворень, проблема захисту прав неповнолітніх набула особливого значення.

Діти – окрема категорія потерпілих, які стають частіше за все жертвами насильства в батьківській родині і процес їх гендерної соціалізації відбувається у несприятливих, а подекуди навіть небезпечних умовах. Часто плутаючи методи виховання із звичайним насильством, батьки намагаються бути «розпорядниками» життя власної дитини. Не знаючи іншого ставлення, малюки не можуть правильно оцінити ситуацію, тому самі, вважаючи себе винними, навіть не намагаються захиститись.

Домашнє насильство щодо неповнолітніх є багатогранним соціальним явищем, що виявляється в різних  формах: фізичному, психологічному, економічному та сексуальному, а також у примусі до споживання алкоголю, наркотичних засобів, погрозах вбивства, заподіяння тяжких ушкоджень, доведення до самогубства або замаху на нього шляхом жорстокого поводження з потерпілим чи систематичного приниження його особистої гідності.

У дітей, які пережили насильство, глибока депресія часто поєднується з саморуйнівною поведінкою в таких формах, як заподіяння каліцтва собі, суїцидальної реакції, суїцидальні спроби, втеча з дому тощо. Такі діти нерідко стають жертвами злочинців. Вони залучаються до заняття проституцією, виготовлення дитячої порнографії, потрапляють у руки торговців людьми тощо.

Діти, які пережили будь-який вид насильства, відчувають труднощі в соціалізації: у них порушені зв’язки з дорослими, немає відповідних навичок спілкування з однолітками, вони не володіють достатніми знаннями та ерудицією, щоб завоювати авторитет у школі, у них низька самооцінка і т.д.

Особистість неповнолітнього є ще не повністю сформованим, вкрай рухливим і мінливим системним феноменом. Неповнолітні особливо потребують допомоги, щоб зрозуміти закономірності розвитку суспільства, виробити правильне уявлення про соціальні цінності і т.д. Основна роль у вихованні, моральному розвиткові дитини належить родині. На жаль, саме сім’я найчастіше стає оточенням, в якому дитина зазнала насильства або стала його свідком.

Діти, які стали свідками домашнього насильства, є також жертвами насильства. Діти, які стають свідками сімейних сварок, конфліктів, страждають не менше від тих дітей, які зазнали насильства. Спостереження дітьми за насильством між дорослими членами сім’ї може призвести до того, що такі діти не уявляють іншої моделі поведінки в родині і сприймають її як належне.

Окрім цього, наслідками домашнього насильства можуть бути: депресія і суїцидальна поведінка (дитина може відчувати себе нікчемною, неповноцінною, може гірше навчатися, ставати агресивною у ставленні не тільки до своїх однолітків чи до родичів, а й до самих себе).  Варто відзначити, що найчастіше дитина, яка пережила насильство, ставши дорослою, схильна застосовувати насильство і до своїх літніх батьків. Отже, спостерігається безсумнівний зв'язок між наявністю несприятливих факторів у сім’ї і злочинною поведінкою дитини у майбутньому.

Діти, які стали жертвами або свідками насильства в сім’ї, емоційно залежні, відчувають самотність, ізольованість, страх перед майбутнім і впевненість у відсутності перспектив.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» акцентує увагу на тому, що діти, які постраждали від домашнього насилля або стали його свідками, мають отримати належний захист та підтримку.

За вчинення домашнього насильства передбачена адміністративна відповідальність (стаття 1732 КУпАП). За жорстоке поводження з дітьми, насилля над ними особи, які вчинили злодіяння, можуть бути притягнуті й до кримінальної відповідальності. У випадку, якщо кривдниками є батьки, орган опіки та піклування може прийняти рішення про відібрання дітей, життю та здоров’ю яких загрожує небезпека, та звернутися з позовом до суду про позбавлення таких батьків батьківських прав.

Але краще запобігти тяжким та негативним наслідкам та захистити права дітей, до того як ці наслідки стали незворотніми. Батьки, родичі, сусіди або знайомі часто зберігають мовчання і не повідомляють про випадки жорстокого поводження в сім’ї, і, як правило, про подібні випадки стає відомо тільки тоді, коли дитина з травмами потрапляє в поле зору педагогів або медичних працівників. Запідозривши, що дитина піддається жорстокому поводженню і нехтуванню її потребами, про факт жорстокого поводження з дитиною або про можливу загрозу її життю та здоров’ю просимо терміново повідомити про це правоохоронні органи та виконавчий орган сільської ради.

 

                                                                           Пам’ятка для батьків!

1.     Діти – основа сім’ї. У процесі виховання враховуйте індивідуальні особливості розвитку дитини.

2.     Не ображайте, не бийте, не принижуйте дитину. Пам’ятайте, навчання – це радість (негативні емоції не сприяють  засвоєнню матеріалу, вбивають бажання вчитися). Криком ви нічого не зміните.

3.     Знайдіть час для бесіди з дитиною. Під час спілкування не реагуйте бурхливо, не засуджуйте, а будьте тактовними, толерантними у вираженні своїх суджень, думок. Намагайтеся контролювати режим дня дитини.

4.     Пам’ятайте, що дитина – це ваше відображення ( грубість породжує грубість, крик – крик, а взаєморозуміння і доброзичливість – добро і злагоду в сім’ї ). Запитайте себе: «Чи хочу я, щоб моя дитина була схожа на мене?»

5.     Дитина – це цілий світ, сприймайте її як цілісну особистість, дорослу людину, яка має свої права ( на навчання, відпочинок тощо ) і певні обов’язки (вчитися, дотримуватись правил для учнів).

6.     Якщо випомітили, що у дитини «важкий» період, тоді підтримайте її.

7.     Не віддаляйте дитину від себе – знайдіть час поговорити, зрозуміти, згадати себе в її віці, допоможіть, якщо потрібно, лагідним добрим словом.

8.     Не шкодуйте ніжних слів, будуючи стосунки з власною дитиною.

9.     Ви дали дитині життя, тож допоможіть зорієнтуватися у бурхливому морі життєвих подій.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь