ІІ. КОРОТКА ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
Недобоївська сільська рада Дністровського району Чернівецької області утворена в рамках адміністративно-територіальної реформи . До складу сільської ради з центром в с. Недобоївці ввійшли: Долинянський старостинський округ, Керстенецький старостинський округ, Ставчанський старостинський округ, Шировецький старостинський округ, Зарожанський старостинський округ.
НЕДОБОЇВЦІ. Історія села Недобоївці сягає в глибину століть до княжої доби про що свідчать розкопки стародавнього феодального замку розташованого в урочищі « Галич с.Недобоївці. Сама назва, урочище << Галич >> та легенди які дійшли до нашого часу свідчать про те, що територія нинішнього села входила до складу Галицько-Волинського князівства часів Князя Данила Галицького .Із занепадом королівства Данила Галицького територія нашого села та Хотинського краю підпадає під вплив молдавської держави . Про що свідчить перша згадка про наше село, яка знаходиться в Кишинівському державному архіві за 1572 рік, а саме грамота пана Недоби. Тому за основу береться саме ця дата заснування села Недобоївці. Назва села є незмінною і походить від прізвище Недоба - власника земельних володінь, на яких посилилися перші жителі . Тривалий час це поселення було дуже малим -- налічувало до десяти дворів . Навіть у 1771 році мало лише 28 хат .Протягом майже 300 -х років Н едобоївці переходили від одного поміщика до іншого. В грамотах за 1629р, 1630, 1632рр.. зазначено що села було власністю поміщика М.Катарджі та інших.Розвиток села дещо прискорився лише після приєднання Хотинського повіту до Росії в і 1812 році за Бухарестським мирним договором., сталися зміни в його економіці, почала зростати кількість населення. В 1817 році було 129 господарств. За 1817-1883 рр. воно зросло у вісім раз і становило 1660 чоловік.В першій половині XIX століття Недобоївці належали поміщикові Йорданію Балашу , село мало 950 сільсько-господарських угідь.З 1820 році село належало відставному майору Агапію Єфремовичу Ярмолинськом. Який побудував нині діючу церкву Успіння Божої Матері.З відміною кріпосного права в І80І році село належало Лейбі Колпакчі і Сруль Шорі, про що свідчить назва поля -<< Шорове >>.Значна частина людей на при кінні XIX століття, шукало кращої долі за океаном, в Канаді. Бразилії та США . Більшість з них не повернулися па Буковину, а померли від важкої праці на чужині .Територіальна громада села Недобоївці має власну символіку ( герб, прапор ), яка відображає її історичні, культурні, соціально-економічні та інші місцеві особливості та традиції.
ЗАРОЖАНИ. Село Зарожани вперше згадується в історичних письмових джерелах за 1672 рік. Назва села Зарожани не змінювалась.
Як орган місцевого самоврядування, Зарожанська сільська рада Хотинського повіту Бессарабії була обрана на загальних зборах жителів села, їх рішення потім було затверджено Хотинським повітовим комітетом Бессарабії на початку липня 1940 року.
В зв’язку з окупацією Чернівецької області фашистсько-румунськими загарбниками Зарожанська сільська Рада припинила свою діяльність в липні 1941 р. та відновила її в квітні 1944 р. після приходу в с. Зарожани Радянської Армії.
21 грудня 1947 року були проведені вибори до місцевих Рад, в тому числі і до Зарожанської сільської ради депутатів трудящих.
На підставі рішення № 236/11 від 9.05.1960 р. Чернівецького облвиконкому Зарожанська сільська рада ввійшла в склад Шировецької сільської ради і припинила свою діяльність.
Відповідно рішення № 96/6 від 14.06.1989 р. Хотинської районної Ради народних депутатів «Про вилучення з підпорядкування Шировецької сільської ради села Зарожани», облвиконком приймає рішення № 103 від 21.06. 1989 року «Про утворення на території села Зарожани Зарожанської сільської Ради народних депутатів».
27 вересня 1989 року була скликана І сесія новоутвореної Зарожанської сільської Ради народних депутатів ХХ скликання.
ВЛАДИЧНА. Перша згадка про с.Владична у 1817 році.За народними переказами землі с.Владична належали пану Владику,звідси і назва с.Владична.З самого початку Владична була частиною с.Ширівці.Житель с.Владична І.Г.Капустін організував загін повстанців і брав участь у Хотинському повстанців 1919 році.У 1870 році була відкрита перша школа .У 1947 році бібліотека,і був створений перший колгосп спільно з с.Ширівці.
ШИРІВЦІ. Село Ширівці вперше згадується в 1476 році. У 1919 році багато односельчан приймали участь у Хотинському повстанні. І 60 із них були розстріляні.У 1939 році відкрита перша українська школа, діти навчалися до 4 класу. Побудував школу Колодрібський Петро Іванович.У 1941-1945 рр почалася Друга Світова війна, і 137 односельчан не повернулися до своїх домівок.У 1947 р створено в селі перший колгосп і мав назву ім. Шевченка.У 1947 році була відкрита перша хата читальня - бібліотека. Першим бібліотекарем був Вовківський Анатолій Іванович.
КЕРСТЕНЦІ. На невеличких пагорбах розкинулося неповторне і мальовниче село Керстенці.Перша документальна згадка про село датується 1433 роком. За археологічними даними село виникло не пізніше другої половини ХІІІ ст. Рештки давньоруського селища ХІV – XV ст. на південний захід околиці села в Урочищі селеща. Відсутність письмових джерел про заснування села Керстенці можуть компенсувати археологічні джерела. Тут було знайдено рештки житлових споруд з посудом. Даних про цей період в історії нашого села немає. 3 листопада 1433 року Михаль Керстенескуль одержав від воєводи Молдавії підтвердження, що йому належить «половина Перстенець єго честь» . На звороті грамоти зберігся напис : « Керстенеші от Хотина» . Три роки по тому село згадується під назвою Керстенці. Отже, першим власником села був пан Кристиан, якого попросту називали Христя або Керстя. Цей рід дав цілий ряд визначних людей, науковців, письменників , поетів. Незважаючи на вигнання у продовж поколінь, перебування на службі у різних країнах рід зберіг і плекав свій молдавський корінь. У Керстенцях Олександр Хаждеу прожив останні 12 років свого життя на самоті. Він був людиною високої європейської культури . Знав декілька іноземних мов, підтримував зв’язки з ученими і письменниками тогочасної Європи. Мав багату бібліотеку. В тій самотності він продовжував вірувати. Пише вірші. Присвячені окремим місцям історичного значення або з якими пов’язувало його життя. До таких належить і поезія присвячена його родинному селу Керстенцям.
СТАВЧАНИ.1739 року тут відбулася битва під Ставчанами — одна із вирішальних у російсько-турецькій війні. Перемога російського війська забезпечила здачу гарнізону Хотинської фортеці та вступ на територію Молдови.
За даними на 1859 рік у власницькому селі Хотинського повіту Бессарабської губернії, мешкало 418 осіб (209 чоловічої статі та 209 — жіночої), налічувалось 88 дворових господарства, існувала православна церква[1].
Станом на 1886 рік у власницькому селі Данкоуцької волості мешкало 1127 осіб, налічувалось 190 дворових господарств, існували православна церква[2].
ДОЛИНЯНИ — село, центр сільської Ради. Розташовані за
