Правове регулювання прав та обов’язків осіб, що проживають у цивільному шлюбі.
В сучасному суспільстві дедалі частіше молоді люди починають своє спільне життя без офіційної реєстрації шлюбу, але при цьому мають повноцінні подружні стосунки, народжуючи дітей, купуючи житло, транспортні засоби, набуваючи спільно інше майно.
«Цивільний шлюб» і які права та обов’язки він породжує для чоловіка та жінки, які обрали даний спосіб сімейних відносин, про це інформує відділ «Хотинське бюро правової допомоги» Кельменецького МЦ з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Визначення поняття «цивільний шлюб» як таке в законодавстві відсутнє, натомість в нормативно-правових актах та судовій практиці застосовується термін «фактичні шлюбні відносини». Термін «цивільний шлюб» в розумінні загальних правових норм це проживання жінки та чоловіка однією сім’єю без офіційної реєстрації шлюбу. В це поняття включається проживання в одній оселі, спільний побут та ведення домашнього господарства, основані на почуттях любові, взаємоповаги із бажанням створити сім’ю. При цьому такі сімейні відносини офіційно в органах РАЦСу не зареєстровані.
Відповідно ст. 74 Сімейного Кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, яке є об’єктом права спільної сумісної власності жінки й чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Проте, за необхідності поділу майна, нажитого під час проживання однією сім’єю без шлюбу, та недосягнення згоди шляхом укладення нотаріально посвідченого договору, необхідно буде звернутися до суду з позовом про визнання факту проживання однією сім’єю, визнання майна спільною сумісною власністю/визнання права власності на 1/2 частину цього майна та поділ такого майна/визначення частки у спільній сумісній власності/стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні.
У позові необхідно довести, що особи у певний проміжок часу проживали сім’єю й набули в цей час майно, яке вони бажають поділити. Доказами проживання однією сім’єю можуть бути: довідки ЖЕО, реєстраційний запис у паспорті, показання свідків, які можуть підтвердити факт спільного проживання, листування, фотокартоки, відеозаписи, з яких вбачається спільне проживання, ведення побуту, проводження дозвілля, відпочинку тощо. У разі наявності в осіб, що проживають у цивільному шлюбі, спільних дітей, свідоцтво про народження буде вагомим доказом для встановлення факту проживання однією сім’єю. Матеріальну підтримку можна доводити документами (спільна сплата рахунків, оформлення кредиту тощо).
Важливо не просто довести факт спільного проживання та що власне під час такого проживання було набуте спірне майно, а й понад те, що особа, яка прагне визнати право власності на таке майно, зробила грошовий вклад у його придбання. В такому випадку квитанції та чеки будуть слугувати доказами у справі.
Згідно до ч. 3 ст. 65 Сімейного кодексу України визначено, під час укладення однією з осіб, що проживали сім’єю, стосовно спільного майна договору, який потребує нотаріального посвідчення або державної реєстрації, згода іншого не вимагається. При зареєстрованому шлюбі така згода не тільки вимагається, але й має бути належним чином оформлена (нотаріально засвідчена).
Що стосується спадкових відносин то Цивільним кодексом України визначено повне розмежування офіційно зареєстрованого шлюбу й «цивільного шлюбу»/факту проживання однією сім’єю при вирішенні питань спадкового права (Книга шоста ЦК України).
В цивільному шлюбі найчастіше трапляється так, що після смерті одного з цивільного подружжя, другий за умови відсутності заповіту має досить примарні шанси успадкувати майно, спільно набуте за період проживання в цивільному шлюбі.
Відповідно до положень ЦК України, до першої черги спадкування за законом належать діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця й народжені після його смерті, той з подружжя, який пережив спадкодавця, і його батьки. Особа, що проживали із спадкодавцем однією сім'єю, включається лише у четверту чергу спадкування за законом. При цьому, має значення час проживання разом із спадкодавцем – він має становити не менше п’яти років. Для того, щоб особі, яка проживала в цивільному шлюбі із спадкодавцем, довести своє право на частину спадщини, а саме на майно, що спільно набуто за час цивільного шлюбу, знову ж таки необхідно звертатися до суду.
В рамках судового захисту права на частку в спадщині, попередньо необхідно довести суду факт проживання із спадкодавцем однією сім’єю та факт спільного набуття разом з ним спірного майна.
Законодавство наголошує на можливості договірного врегулювання відносин у цивільному шлюбі. Саме тому проблеми із поділом майна краще попередити в договірному порядку, ніж згодом під час довготривалої судової тяганини.
Найголовніше у договорі купівлі-продажу необхідно вказати двох покупців, та відповідно, придбане майно оформити у спільну часткову власність із зазначенням розміру часток кожного з покупців такого майна. Крім того, особи, що проживають без зареєстрованих шлюбних відносин, мають право укласти угоду про володіння, користування та розпорядження майном, що знаходиться в їх спільній власності, в якій визначити порядок його користування та поділ в майбутньому.
Коли пара закоханих прагне створити сім’ю, нехай навіть без штампу в паспорті, вони рідко замислюються про наслідки, якщо кохання згасне та доведеться розлучитися. Утім варто завважити на те, що не узаконюючи свої сімейні відносини, цивільне подружжя після розлучення ризикує не мати всього спектру цивільних прав та обов’язків, на відміну від офіційного зареєстрованого. Адже держава, хоч i урівнюючи права чоловіка та жінки, проживаючих в офіційному та в «цивільному шлюбі», все ж таки стоїть на боці офіційно зареєстрованого шлюбу, гарантуючи більше прав та стабільність відносин.
Щоб отримати юридичну консультацію та роз’яснення з правових питань ви можете звернутись за попереднім записом до відділу «Хотинське бюро правової допомоги» Кельменецького МЦ з надання БВПД, що знаходиться за адресою: м. Хотин, вул. О. Кобилянської, 2А за номером: +380973285578, (03731)2-10-61; електронна адреса: khotynske@legalaid.cv.ua; скайп-зв’язок: live:khotynske, Хотинське бюро правової допомоги, 0 800 213 103 – цілодобово.
В. о. начальника відділу
«Хотинське бюро правової допомоги»
Руснак Г.В.
