Твоя жертва — не марна. Ми пам’ятаємо. Ми вдячні.
15 лютого Олегу виповнилося б 31…
Тридцять один — це вік сили, мрій, планів і великих надій. Це час, коли життя тільки набирає обертів, коли попереду — стільки доріг, можливостей, радості. Але час зупинився… І тепер ми рахуємо не роки, а спогади.
Сьогодні особливо болить. Болить від усвідомлення, що не почуємо твого голосу, не побачимо усмішки, не обіймемо. Болить від тиші, яка прийшла замість сміху. Тридцять один — це так мало для життя, але так багато для пам’яті. Бо Олег встиг залишити по собі багато хороших справ.
Він був світлом для своїх рідних, опорою для друзів, прикладом мужності й гідності для побратимів. У ньому поєднувались сила й доброта, відвага й щирість, він вмів підтримати словом, розрадити жартом, надихнути своїм характером. І саме таким — живим, справжнім, світлим —назавжди залишиться в наших серцях.
Сьогодні ми подумки відзначаємо твій день народження. Запалюємо свічку, шепочемо молитву, дивимось у небо. І віримо, що ти чуєш. Що ти поруч — у подиху вітру, у промені сонця, у тихій вечірній тиші, у кожному спогаді, у кожній світлій думці, у кожному битті серця.
Світла пам’ять Герою.
Дякуємо за подвиг, за мужність, за захист.
Твоя жертва — не марна.
Ми пам’ятаємо. Ми вдячні.
