Роковини ДЖоиянської трагедії
Могили… Скільки їх на нашій багатостраждальній землі? Скільки молодих людей, сповнених великої віри та надії у щасливу долю рідної неньки-України, вона прийняла у свої обійми? Ніхто сьогодні не спроможний назвати кількість жертв, які заплатив наш народ у боротьбі за свою волю і незалежність. Лише світла пам’ять про героїв, кращих синів і доньок, які віддали цьому найдорожче – життя, вдячність нащадків за нинішнє буття.
Сьогодні, в останню неділю січня вшановуємо Долинянську трагедію яка відбулася 23 грудня 1919 року. 103 роки пройшло з того часу, але люди пам’ятають той день, пам’ятають тих, хто впав за волю України. В знак пам’яті загиблих юнаків, була проведена поминальна панахида, скорботний мітинг.
Здобувачі освіти поставили лампадку в пам’ять про загиблих жителів села .
Історія нашого народу знає багато трагічних сторінок, що вкарбувалися у свідомість наших людей нечуваним страшним болем, смутком і жалем за втрати, пам’яттю, що будила до подальшої боротьби і не згасла ніколи.
Не знаючи минулого, не можна будувати майбутнє. А свою історію варто пам'ятати, бо наше сьогодення є результатом вікових традицій, натхненної і напруженої праці багатьох поколінь.
У Долинянах – там молоде юнацтво
На прю криваву з ворогами стало,
За України славу, честь, багатство
Життя юнацьке там поклало.
Над Долинянами сніг і пронизливий вітер
У січні ридає, голосить, гуде.
Шукає могили, де воїни-діти
На вічнім спочинку. Немає ніде...
