За не­ді­лю від Ве­ли­код­ня нас­тають по­ми­наль­ні дні...

Дата: 30.04.2022 19:34

Кількість переглядів: 564

За не­ді­лю від Ве­ли­код­ня нас­тають по­ми­наль­ні дні...
Мов пта­хи, злі­та­ють­ся, пос­пі­ша­ють лю­ди до рід­но­го гніз­дечка, до бать­ківсь­кої осе­лі…. Їдуть з діть­ми та ону­ка­ми, щоб ті не за­бу­ва­ли своє ко­рін­ня — пра­ді­дів, ді­дів, бать­ків, що ни­ні пе­ре­бу­ва­ють у ін­шо­му сві­ті. Щоб жи­ла пам’ять про тих, хто дав нам жит­тя, був по­руч з на­ми, да­ру­ючи теп­ло сво­їх душ. Тре­пет­но, ша­ноб­ли­во тяг­неть­ся жи­ва людсь­ка ла­ви­на до кла­до­ви­ща, сотні очей, спов­не­них спів­чуття та від­по­ві­даль­нос­ті і як ні­ко­ли від­чуттям єди­ної ро­ди­ни. Пос­пі­ша­ють лег­ко­ві ма­ши­ни, ти­хо без сиг­на­лу, об­ми­на­ючи за­дум­ли­вих про­хо­жих. Тіль­ки ді­ти без­пе­рес­та­ну ще­бе­чуть, мов пта­хи, ра­ді­ючи вес­ні та цу­кер­кам, яки­ми їх так щед­ро об­да­ро­ву­ють ро­ди­чі та од­но­сель­ці.

« повернутися