Вже скільки років проминуло, а біль у серці б'є і б'є…»
«Вже скільки років проминуло,
а біль у серці б'є і б'є…»
Щорічно весь український народ, підтримуючи зв'язок усіх поколінь, віддає глибоку шану воїнам, від рядового до генерала, які пройшли шлях бойових дій в Афганістані. 15 лютого вже минає 33 роки з того часу, як останні солдати залишили цю країну.
І зараз, ми згадуємо тих, воїнів-афганців, які з честю, достоїнством та гідністю виконали свій військовий обов’язок. Усі ми разом з вами переживаємо за тих, хто втратив на цій війні своїх близьких і рідних.
За період війни понад три тисячі українських воїнів загинули на полях битв, а вісім тисяч – отримали тяжкі поранення, більше шістдесяти вважаються зниклими безвісти.
Шановні воїни-афганці, ви є взірцем армійської доблесті, бо ви продемонстрували усьому світу своє бойове братерство, силу і міць українського народу.
Ваш бойовий подвиг є безсмертним прикладом для наслідування нинішньому поколінню воїнів Збройних Сил України, які захищають нашу Вітчизну і беззавітно стоять на захисті української землі.
Тим не менше, вже тривалий час на Сході України ведуться бої за недоторканість її кордонів і за це гинуть українські солдати, добровольці та мирні жителі.
Тож, давайте пом’янемо усіх, хто загинув на ратному полі і віддав своє життя за достойне існування нинішнього та прийдешнього поколінь, хвилиною мовчання.
Відрадно те, що події афганської війни відійшли в історію. Але в народній пам’яті вони ще довго житимуть тому, що її сторінки написані кров’ю її учасників, слізьми матерів і дружин.
Ми пам’ятаємо ваш інтернаціональний подвиг, ви по праву заслуговуєте на народне визнання в українському суспільстві і ви достойні цього.
Щиро дякуємо усім вам та бажаємо міцного здоров’я, добробуту, усіх гараздів та позитивних зрушень у розвитку територіальної громади, чистого неба і мирного спокою кожному.
