Безбар’єрність в дії: Люди з досвідом війни і суспільство
Люди, які пройшли війну чи полон, мимоволі несуть в мирне життя свій
травматичний досвід. Пережите на війні в драматичний спосіб змінює людину
та неминуче залишає свій відбиток. Однак кожен з наших захисників та
співвітчизників з окупованих територій має беззаперечне право на повагу з
боку суспільства, сприятливі умови для відновлення й нове цивільне життя.
Багатьом з них можуть бути притаманні замкнутість, депресія, бажання
закритися від всіх, ізолювати себе. Люди з бойовим досвідом можуть вважати,
що тільки ті, хто пройшли через бойові дії, здатні їх зрозуміти. Проте дуже
важливо не поширювати міфи про те, що всі учасники війни –
«неврівноважені», «з ПТСР» тощо. З війни дійсно важко повернутись з
незміненою свідомістю, проте це ще не означає, що в усіх обов’язково має бути
посттравматичний стресовий розлад.
Немає універсальної формули, як допомогти колишнім військовим,
військовополоненим чи внутрішньо переміщеним особам повернутися до
цивільного життя: хтось хоче побути певний час наодинці, відпочити та
подумати; комусь важливо спілкуватися і діяти. Однак кожному потрібно дати
можність відновитися тим шляхом, який він бачить для себе найкращим.
Війна в Україні, як не прикро, істотно збільшила кількість людей з
інвалідністю: у нас помітно додалося співвітчизників з ампутованими
кінцівками, важкими контузіями, порушеннями слуху і зору тощо. Й прямий
обов’язок держави – облаштувати для кожного з них зручний безбар’єрний
простір, забезпечити належні умови для повноцінного життя, мотивувати до
активності.
Підрозділи УДМС у Чернівецькій області, які мають високий поріг входу,
облаштовані падусами, адміністративні приміщення мають також кнопки
виклику, дошки Брайля, місця для паркування для відвідувачів з особливими
потребами тощо.
Проте безбар’єрність для людей з інвалідністю внаслідок війни вочевидь
починається не з цього, чи точніше – не тільки з цього, а щонайперше – з
уміння оточуючих відкласти вбік власні амбіції, забути про байдужість,
зосередженість на собі, подолати певну внутрішню глухоту, набратися поваги
та терпіння до тих, хто пройшов персональне пекло й не множити своїми
словами чи діями чужий біль.
Більше інформації у «Довіднику безбар’єрності», у розділі «Людина з досвідом
війни і суспільство» доступно за посиланням: https://lnk.ua/b1V9j9KNg .
