Воїн... Захисник... Герой...
Воїн... Захисник... Герой...
Сьогодні, 18 квітня Андрій Тодосійчук міг би святкувати свій 30 земний день народження. Міг би збирати за столом рідних і друзів, приймати теплі слова привітань, мріяти, будувати плани на майбутнє. Але замість свічок на торті – запалена свіча пам’яті. Замість радості – гіркота втрати.
Андрій був люблячим сином, чоловіком, батьком та відповідальним братом, хорошим другом, відважним побратимом, мріяв про щасливе майбутнє. Але покликаний обов’язком і любов’ю до рідної землі, став на її захист.
Його серце билося в ритмі боротьби, його руки тримали зброю, а погляд завжди був сповнений віри у Перемогу. Він знав, що стоїть на боці світла, що бореться за майбутнє, в якому його земля, його рідні, його друзі зможуть жити в мирі.
Він не повернувся додому… Але пам’ять про нього ніколи не згасне. Вона житиме у наших серцях, у наших думках, у наших справах. Бо поки ми пам’ятаємо – він поруч. Він серед нас. У шелесті вітру, у вранішньому сонці, у тиші ночі.
